Перед урядовим кварталом Брюсселя фермери звозять шини, складають та підпалюють. Нова реальність в Європі. Цей протест приурочений до з’їзду міністрів сільського господарства ЄС. Він не перший і не останній, а всього один з десятків протестів за останній місяць.
Справжнє сільське повстання
З України ми бачимо шокуючі кадри польських фермерів, які блокують наші кордони та розсипають зерно, бачимо угорців які б радо доєдналися до своїх польських колег. Та штормить зараз всю Європу.
Проблема європейських фермерів набагато ширша того, що бачимо ми. Вона лежить і в європейських законах і в дотаційній підтримці сільського господарства Європи в цілому. І тут мова далеко не про Україну.
Переважна більшість фермерів протестує проти того, що Євросоюз та Європарламент пропонують свій “Зелений курс”. Річ у тім, що Євросоюз має свою централізовану аграрну політику, через неї розподіляють субсидії. І до 2050 року ЄС має план перейти до ресурсоефективної економіки і створити нульові вихлопи вуглецю. А це потребує кардинальних змін ведення сільськогосподарських робіт.
“Зелений курс”
“Зелений курс” Євросоюзу в аграрній політиці – це ініціатива, спрямована на створення більш стійкої, екологічно чистої та ефективної аграрної системи в ЄС. Основні принципи “Зеленого курсу” стосуються таких аграрних сфер:
- Агроекологічне землеробство: Підтримка агропромислових методів, які сприяють збереженню родючості ґрунтів, зменшенню використання хімічних пестицидів та добрив, а також підвищенню біорізноманіття.
- Кліматична стійкість: Заохочення аграрних практик, спрямованих на зменшення викидів парникових газів, впровадження систем збереження вуглецю та адаптацію до зміни клімату.
- Охорона біорізноманіття: Захист і збереження природних екосистем, включаючи сільськогосподарські пейзажі, ліси, водні ресурси та диких тварин.
- Забезпечення добробуту тварин: підтримка агропроектів, спрямованих на покращення умов утримання та обігу тварин.
- Збереження водних ресурсів: Зменшення забруднення водних джерел від стічних вод агропромислового походження та збереження водних екосистем.
- Професійна та соціальна підтримка сільських громад: Розвиток сільських територій, стимулювання інновацій та підтримка агропідприємців для забезпечення сталого економічного розвитку сільських громад.
Ці ініціативи звучать красиво і ніби все відповідає сучасним екологічним викликам. То ж чому це все злить фермерів і цей “зелений курс” фермери вважають вбивчим?
Вбивчий курс
Нові вимоги цього курсу звучать так: звільнити частину землі для не сільськогосподарського використання та перевести частину сільськогосподарських земель під вирощування органічної продукції. Фермери скаржаться ще й на те, що нові вимоги загрожують прибутковості фермерської діяльності.
Бо йде мова про заборону використання певних добрив, пестицидів, інсектицидів – а це може призвести до втрати врожайності посівів. До того ж скорочення державної підтримки та субсидій на пальне, високі виробничі витрати і фермери вже звозять свою техніку на центральні площі столиць.
До того ж чужий дешевий імпорт, до того ж недостатня підтримка від держави, а її ніколи не буває достатньо, до того ж російське зерно досі не заборонене в ЄС. І хоч Латвія ухвалила закон, який забороняє імпорт російського зерна. На жаль цей закон не може обмежити транзит російського зерна через Латвію. Тож тут слово за рештою європейських країн. Тому право фермерів на страйк є беззаперечним. Вони прагнуть забезпечити собі дохід при такому непередбаченому майбутньому, до якого їх підштовхує “Зелений курс”.
До того ж, на думку екоактивістів, до цього аграрного “шторму” дотичні великі агрохолдинги, мета яких, як і зазвичай, є витіснення малих фермерських господарств з ринку.
Ок, та чому потерпає українське збіжжя.
Польсько-український зерновий коридор
У Польщі завдяки Україні з’явилася унікальна можливість стати зерновим хабом. Два роки тому поляки своє зерно до портів перевозили переважно автотранспортом – до 90% всіх перевезень. Вартість такого перевезення була від 200- 300 злотих. Ніякої залізничної інфраструктури для зерноперевезень взагалі не було. Не вистачало складів для розгрузки/загрузки зерна.
Вся ця інфраструктура будувалася на очах наших фермерів, які вимушено везли до Польщі зерно максимально дорого сплачуючи за доставку автівками на початку війни.
Через дорогу доставку спочатку почали заробляти польські порти, згодом їх залізниця. Україна розширила можливості польських перевізників – побудували нові перегрузочні термінали, які дали можливість перевантажувати зерно у потяги. З’явилися зернові вагони, їх навчилися чистити, створили спеціальну структуру для перевірки якості цих вагонів. Після цього вже і поляки почали користуватися залізницею, бо це виявилося зручніше, ще й дешевше вести до портів своє збіжжя. Вартість перевезення залізницею складає приблизно 100 злотих за тонну. Вигода від залізниці навіть полякам є очевидною. До того ж непогані заробітки від транзиту.
Тому з огляду на те, що відбувається з нашим збіжжям – це вже просто зернове піратство. І тут не питання експорту, мита тощо, а суто політика. Польща готується до місцевих виборів цієї весни, тому уряд не поспішає ставити крапку в цій ситуації.
А якби..
Вищий попит – вища ціна. Якщо б на Балтійскому морі створити високу пропозицію зерна, то на неї з’явився б і високий попит. Можна було б: розбудувати портову інфраструктуру на Балтійському морі, поглибити причали, і тоді з’явилися б великі кораблі для перевозки збіжжя. Побудувати залізницю від портів Балтійського моря та хоч до Києва, звести елеватори для українського зерна з можливістю загрузки збіжжя на ширококолійну, на вузькоколійну залізницю. Це згодом підвищило б ціни на збіжжя на польському ринку. Бо більшість українських фермерів не возило б тоді зерно Чорним морем, якщо б почали проглядатися вигоди від транзиту на Балтійське.
Скрізь видно лише можливості. Саме такою можливістю користується Румунія, експортуючи наше зерно. Але коли перед обличчям польських фермерів, польського уряду муляють дотації від ЄС слово “раціональність” зникає з горизонту.
Жодне сьогоднішнє рішення не зупинить протестів ні в Польщі, ні в решті країн ЄС. Все тому, що на початку червня відбудуться вибори до Європарламенту. А відтак всі партії, що прагнуть, щоб фермери підтримали їх політичну силу, поки що не зацікавлені в реальному вирішенні їх проблем до виборів. А найгірше, що саме вони і розбурхують цей конфлікт, в тому числі і українським коштом.